У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
19 11 2009 Тарас Борозенец
Митрополит ответил: «задача Церкви не вести человека к власти, но вести человека к Богу». В этом ответе вечность дышала такой реальностью, что все временное, казавшееся самым важным, вмиг обесценилось. А Бог, от Которого современный человек успешно отдаляется все дальше, приблизился...
10 11 2009 Юрий Черноморец
Св. Димитрий всю жизнь боролся с грехами, наиболее угрожающим из которых для себя лично и православия считал грех незнания. Он всегда считал себя малознающим человеком, сокрушался о своей неразумности и потому избегал гордыни. Каждый день он трудился для веры и православия...
6 11 2009 Сергей Бортник
Первохристианство выражалось на языке иудейской апокалиптической литературы, имело представление о „трехпалубной Вселенной“ (небо, земля, преисподняя). Понятие о Спасителе, Который „сходит“ с неба на землю и потом снова „восходит“ на небо, Церковь „заимствовала у гностицизма“...
31 10 2009 Тарас Борозенец
Мощи евангелиста и апостола Луки хранятся в Падуе в базилике святой мученицы Иустины, а честная глава – в русском Свято-Пантелеимоновом монастыре на горе Афон в Греции. В народе день 31 октября получил прозвище «Лука Голодный».
27 10 2009 Юрій Чорноморець
Для Томи повнота цього уподібнення є святістю. А тому святість є наслідком як наслідком дій людини, так і наслідком Божої допомоги, даром Божим. Згідно ж з паламізмом і візантійським неоплатонізмом святість вища за уподібнення. Звідси виникає парадоксальна можливість: людина все життя може уподібнюватися Богу, але не відчувати своєї святості.
17 10 2009 Александр Линник
Иисусова молитва: "Господи Иисусе Христе, Сыне Божий, помилуй меня грешного" входит во всеобщее употребление с ХIV века. Знаменательно, что в это же время к молитве "Радуйся, Мария" присоединяется имя Иисуса... Формирование этих двух молитвенных традиций - на Востоке и на Западе - происходило в рамках схожего богословия имени Иисуса.
15 10 2009 Тарас Борозенец
Покров - праздник, всецело исполненный радости, праздник утешительный и обнадеживающий. Его духовный смысл - в том, что на небесах у нас есть Вселюбящая и Всепрощающая мать, которая осеняет всех православных своим благодатным покрывалом, умудряет, укрепляет в скорбях и дает каждому силы нести предназначенный ему крест.
14 10 2009 Аліса Донченко
За Володимира Великого визволення Богородицею християн Царгороду стало великим святом, а київські князі брали ікону "Покрови" у військові походи. Згодом Богородичні чудеса з'явилися і в нашій історії. Достатньо згадати, як Пречиста Діва врятувала Почаївський монастир від нападу турків. Молитовні звернення русичів до Богородиці стали особливо ревними за князя Ярослава Мудрого, який "віддав Україну під покров Пречистої Діви".
5 10 2009 Юрий Черноморец
Надежда Блаженнейшего митрополита Владимира крепка как любовь, то есть крепка абсолютно. Упование его не на достижение компромиссов, не на благоприятные обстоятельства или помощь политиков. Надежда его – на возможность обретения братьями своих братьев. Обретения, ставшего возможным через осознание общего призвания, превышающего горизонт земного, клерикального, церковно-общественного.
30 09 2009 Архиепископ Иван Юркович, апостольский нунций в Украине, доклад
Вера и надежда - это проявление любви, которая “не ищет своего” (1Кор 13,5), а лишь воли Божьей. Надежда - это на всё согласное, ко всему готовое согласие любви, которая не имеет границ в вечности, зная, что Бог для неё - это самое лучшее; вера - это жертвенное и возвышенное поведение человека, который в любви отдаёт предпочтение не своей собственной правде, а правде Божьей. Если в надежде и вере остаётся открытость в бесконечность, то они являются истинными модусами любви, которая “никогда не перестаёт”
29 09 2009 Проф. Павел Гаврилюк
В обсуждении вопроса об участии Сына в исхождении св. Духа Фома, в противоположность, скажем, такому блестящему восточному «схоласту», как патриарх Фотий (810-895), не бросается в полемическом самозабвении сводить к абсурду позицию своих противников. Обсуждая вопрос об исхождении Св. Духа, он не торопится опровергать так называемый «монопатризм» — полемическую позицию, впервые определенно сформулированную вышеупомянутым патриархом Фотием. Наоборот, Аквинат пытается найти общую почву между восточным и западным богословием в этом вопросе.
27 09 2009 Алекс Дундич
Пятикнижие называет Йом Кипур Субботой Суббот. Тора велит полностью посвящать этот день Богу и зовет к соблюдению — трепетному и священному — обычаев Судного Дня. На Йом Кипур в синагоге читают Книгу пророка Ионы, где раскрыта основная идея Судного Дня: прощение тем, кто раскаялся и вернулся на праведный путь. Принято надевать в Йом Кипур белую одежду, поскольку такую одежду носят ангелы, служащие Всевышнему.
25 09 2009 Яна Луганцева
Буберовское прочтение хасидизма было тем, что Рорти называл «сильное прочтение» или «авторское прочтение», т.е. Бубер подходил к текстам с позиции своих насущных целей и задач. «Авторское прочтение» вполне в духе иудейской мистической традиции — от раввинического мидраша до «вольных» прочтений Библии каббалистами. Еврейские мистики всегда читали текст в очень раскованной, творческой манере.
24 09 2009 Георгий Будкевич
Папа Иоанн Павел II доверял Богу безоглядно, в том числе и из-за своей томистской позиции: Бог и суть вещей не могут быть созерцаемы, а значит, для личной и церковной веры существует бесконечное пространство. И он беспредельно верил в возможность скорой евангелизации мира и возрождения католичества. Бенедикт XVI трезво оценивает положение Церкви в мире и говорит не о «наступлении», а об «укреплении на занятых позициях».
18 09 2009 Яна Луганцева
Философ считал, что в качестве истинно еврейского типа жизни и мышления хасидизм предлагает альтернативу как утилитарному этосу западного общества, так и сухому рационализму и обрядовости раввинического иудаизма. В противоположность общепринятому еврейскому представлению о том, что хасидизм — это аномалия в иудаизме, Бубер утверждал, что мистицизм составляет внутреннюю сущность иудаизма.
16 09 2009 Геннадій Христокін, Юрій Чорноморець
Г. Флоровський намагається звільнитися від психологізму взагалі та містичного психологізму зокрема. Він уникає фантазій про якусь особливу «цілісну» індивідуальну чи колективну свідомість. Богослов намагається представити об’єкт релігійного пізнання як звичайний факт історії, а суб’єкт пізнання – як звичайну свідомість. Після Першої світової війни в західній теології антропоцентризм і психологізм у теоріях релігійного пізнання було відкинуто.
18 08 2009 Сергей Бортник
Мольтман пишет: «Кризис Церкви в современном обществе – это не только кризис ее приспособленности или ее вытеснения в гетто, но и кризис ее собственного существования как Церкви распятого Христа. Каждая действительно существенная критика со стороны является лишь указанием на ее внутренний христологический кризис. Церковный вопрос, каким бы неприятным для консервативно и прогрессивно настроенных он ни казался, является лишь небольшим примером ее внутреннего кризиса".
15 08 2009 Георгий Будкевич
Любое учение о необходимости отдельной церковной или духовной замкнутости в рамках одного или нескольких народов осуждено и не может быть оправдываемо. Единство национальное или единство цивилизационное не только не имеет отношения к заповеданному Господом единству церковному и общечеловеческому. Замыкание в единстве национальном или цивилизационном – греховно, и является прямым нарушением заповеди Господа о единстве.
10 08 2009 Георгий Будкевич
Патриарх подчеркивает, что православие не представляет собой какую-то особую цивилизацию, отличную от «Европы» или от «Запада». Православие не является и особой восточно-христианской цивилизацией в рамках единой Европы. Поэтому всякая критика православными правомерна, если она не строится на противопоставлении Западу и Европе некой реально не существующей сегодня восточно-христианской цивилизации.
28 07 2009 Оксана Шеремета
Об’єктивно вчення А. Шептицького виявляється традиційним як для томізму, так і для духовності християнського Сходу. Цей спільний фундамент для католицької та православної етики вирізняє специфіку позиції А. Шептицького в контексті сучасних етичних вчень. Етика чеснот відрізняється від етики цінностей та етики обов’язку. Останні органічно включені у вчення про чесноти. Така традиція закорінена ще в етиці античності взагалі та Аристотеля зокрема.
25 07 2009 Юрий Черноморец, Георгий Будкевич
Вывод о фундаментальном значении традиций перекликается с философией Г. Йонаса и теологией папы Бенедикта XVI. Аналогичные тезисы обосновываются и украинскими философами С. Крымским, М. Поповичем, В. Малаховым, А. Баумейстером. Поэтому можно сделать вывод, что некоторый консерватизм утверждений Патриарха не отменяет истинности этих последних. Барон Мюнхгаузен вытаскивал сам себя из болота в сказке. В реальной жизни человек соблюдает правовые нормы и избегает преступного поведения.
2 07 2009 Юрій Чорноморець, Тетяна Левченко
Благодатна відкритість Бога як об’єкту пізнання та благодатна співдія акту пізнання – це дві умови можливості акту пізнання в християнській метафізиці Максима та Томи. Очевидно, що простір для свободи думки, «рішень» розуму, так само як і простір для свободи волі, «вибору», в цих системах об’єктивного ідеалізму є досить вузьким, але він все-таки є.
25 06 2009 Геннадій Христокін
Теорія теогносії Манузакіса має два витоки: теологію Григорія Ниського (див. ілюстр.) і сучасну французьку філософію. Містичний емпіризм у Манузакіса переростає в містичний сенсуалізм. При цьому Манузакіс підкреслює, що містичний досвід, на його думку, – це духовний досвід особистості взагалі. Межі, що раціональність встановлює в житті особистості містичному, є надуманими. Все життя особистості є містичним. Своєю чергою, містичний сенсуалізм Манузакіса переростає у феноменологію чуттєвого досвіду переживання з’яви Бога.
18 06 2009 Александр Филоненко
17 06 2009 Геннадій Христокін
Теорія теогносії Іоанна Зізіуласа сформована під визначальним впливом філософії Е. Левінаса, його вчення про необхідність для екзистенції прийняти Іншого. Деякі положення Іоанна Зізіуласа аналогічні до вчення пізнього Мартіна Гайдеггера про мислення як смиренне «чекання» з’яви Буття. Така концепція Іоанна Зізіуласа повертається до положень містичної теології патристики про смирення і любов до всіх інших як необхідну умову богопізнання.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. 
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
dutchak1 написал: