Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Богослов'я
«Неименуемое Имя». Очерк 2: Как правильно именовать Бога?

14 03 2012   Юрий Вестель Публікації, Богослов'я

«Неименуемое Имя». Очерк 2: Как правильно именовать Бога?

Несмотря на заведомую безуспешность (для нашей цели) историко-этимологических исследований, все же они много дают для понимания становления (а, значит, и содержания, сути) нашего религиозного сознания...

«Практика аскези в ісламському містицизмі» та  «Євангельські християни святі сіоністи» — нові дослідження українських релігієзнавців

5 03 2012   Віктор Єленський Публікації, Богослов'я, Історія

«Практика аскези в ісламському містицизмі» та «Євангельські християни святі сіоністи» — нові дослідження українських релігієзнавців

20 лютого на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.053.21 у Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова відбувся захист двох доволі глибоких і оригінальних дисертації зі спеціальності «Релігієзнавство».

Церковь и богословское образование в бывшем СССР: что было сделано не так?

4 03 2012   Олег Турлак Публікації, Богослов'я, Аналітика

Церковь и богословское образование в бывшем СССР: что было сделано не так?

Где мы, выпускники семинарий и христианских университетов, оказались, спустя двадцать лет? Можно сказать, «у разбитого корыта»...

Догматичні різниці між Православ’ям і Католицизмом. Стаття друга: Чистилище і митарства

29 02 2012   Микола Крокош, доктор богослов'я Публікації, Богослов'я

Догматичні різниці між Православ’ям і Католицизмом. Стаття друга: Чистилище і митарства

Портал «Релігія в Україні» продовжує публікацію статей Миколи Крокоша, присвячених розбіжностям між Православною та Католицькою Церквами. Друга стаття містить співставлення католицького вчення про чистилище з уявленнями Православної Церкви про так звані митарства.

Догматичні різниці між Православ’ям і Католицизмом. Стаття перша: Філіокве і єдиноначаліє Отця

16 02 2012   Микола Крокош, доктор богослов’я Публікації, Богослов'я

Догматичні різниці між Православ’ям і Католицизмом. Стаття перша: Філіокве і єдиноначаліє Отця

Розбіжності між православною та католицькою доктринами вже більш ніж тисячу років лишаються предметом суперечок. Що тут є суттєвим, а що вторинним? Як знайти шлях до примирення східної та західної богословської традицій? Про це ділиться своїми роздумами доктор богослов’я Микола Крокош. Його перша стаття присвячена проблемі Філіокве.

Новые форматы церковности как ответ на кризис церкви

14 02 2012   Михаил Черенков Публікації, Богослов'я

Новые форматы церковности как ответ на кризис церкви

Не так давно американский студент Джеферсон Бетке разместил в сети ролик «Почему я ненавижу религию, но люблю Иисуса», который посмотрели почти 18 миллионов пользователей социальной сети. Это лишь один пример все более популярного внецерковного христианства. Как быть с теми, кто верует, но не принадлежит? Как должна измениться структура церковной жизни в нетрадиционном обществе?..

Чи існує православна теологія сьогодні?

2 02 2012   Юрій Чорноморець, д. філос. наук Публікації, Богослов'я

Чи існує православна теологія сьогодні?

Знайомі розповіли цікаву історію. Наші студенти запитали у західного професора теології про православну теологію. На що почули відповідь, яка їх шокувала: «Православна теологія? Такої зараз не існує». Чому стала можливою така відповідь?..

Открытая евангельская идентичность: конфликты и границы

30 01 2012   Михаил Черенков Публікації, Богослов'я, Аналітика

Открытая евангельская идентичность: конфликты и границы

18 ноября в Ирпене (Киевская обл.) состоялся "Форум-20", который проанализировал результаты служения евангельских церквей в Украине и других государствах бывшего СССР. Мероприятие собрало около 120 богословов, священнослужителей, философов и преподавателей гуманитарных дисциплин. "Религия в Украине" публикует один из фундаментальных докладов, прозвучавших на форуме. Его автор Михаил Черенков, доктор философских наук, вице-президент Ассоциации «Духовное возрождение» (Украина).

«Неименуемое Имя». Очерки об Имени Божием

25 01 2012   Юрий Вестель Публікації, Богослов'я

«Неименуемое Имя». Очерки об Имени Божием

О том, что в языке кроется разгадка мышления и бытия, в XX веке заговорили самые крупные мыслители: Мартин Хайдеггер, Ганс-Георг Гадамер, Поль Рикёр, целая дисциплина на стыке наук – семиотика. Но это что касается именования вещей, животных, людей. А как быть с именами Бога: откуда они взялись? Но сначала спросим себя: может ли вообще быть имя у Бога?

Свята Жанна д’Арк: штрих до теології визволення

23 01 2012   Ігор Загребельний Публікації, Богослов'я

Свята Жанна д’Арк: штрих до теології визволення

Знакова постать середньовічної Франції і сформований «під впливом марксизму» суспільно-політичний і теологічний рух в Латинській Америці другої половини ХХ століття: що між ними спільного? І взагалі, що може бути спільного між отим «середньовічним мракобіссям» з одного боку, і «прогресивним» явищем «прогресивної» епохи — з іншого?..

Іґнац фон Деллінґер і виникнення Старокатолицької Церкви

19 01 2012   Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Історія

Іґнац фон Деллінґер і виникнення Старокатолицької Церкви

Іґнац фон Деллінґер (Ignaz von Döllinger, 1799-1890 рр.) був одним із найвизначніших діячів німецького католицизму 19-го століття. Цей священик і професор історії Церкви та догматики Мюнхенського університету увійшов в історію Католицької Церкви передусім тим, що залишився одним із небагатьох всесвітньо відомих католиків, що ніколи так і не примирилися з догматичними рішеннями Першого Ватиканського собору (1860-1870 рр.) про юрисдикційний примат і непомильність папи римського...

Профессор Стилианос Пападопулос. In Memoriam

17 01 2012   архим. Кирилл (Говорун) Публікації, Богослов'я

Профессор Стилианос Пападопулос. In Memoriam

Утром 15 января 2012 года отошел к Богу один из крупнейших исследователей святоотеческого наследия современности профессор Патрологии в Афинском университете Стилианос Пападопулос. Я уверен, что систематическому осмыслению его наследия еще будут посвящены пространные труды. Сейчас в качестве быстрой реакции на весть о его кончине хотелось поделиться некоторыми мыслями и личными воспоминаниями о нем...

Неопаламизм − основной тренд православной теологии XX столетия

28 12 2011   Геннадий Христокин, к.филос.наук Публікації, Богослов'я

Неопаламизм − основной тренд православной теологии XX столетия

Неопаламизм − это важное и интересное явление в современном православном богословии. Его исследовать необходимо как для понимания современной отечественной культуры, которая сформировалась под его влиянием, так и для самой православной теологии, которая зачастую воспроизводит стереотипные суждения и оценки. Неопаламизм акцентирует внимание на необходимости живого опыта Бога, реальных переживаний как показателя богопознания. Впрочем, необходимо сказать и о некоторых негативных, по моему мнению, моментах, связанных с распространением паламизма...

Еще раз об «удерживающем» (2 Фес. 2:6-7): научный взгляд

27 12 2011   Юрий Вестель Публікації, Богослов'я, Аналітика

Еще раз об «удерживающем» (2 Фес. 2:6-7): научный взгляд

Особую популярность эта тема приобрела у нас после большевистского переворота 1917 года: наиболее распространенное в русском богословии понимание «удерживающего» как Римской империи и отсюда царской власти вообще естественным образом привело к истолкованию большевиков как антихристовой силы и, соответственно, советского периода — как «последних времен». Интерпретация царя как того, кто «удерживает» Антихриста, долгое время была и до сих пор остается одним из главных «доказательств от Писания» для идеологов православной монархии...

Необхідність пізнання традиції: Відповідь архімандриту Кирилу (Говоруну)

26 12 2011   Юрій Чорноморець Публікації, Богослов'я

Необхідність пізнання традиції: Відповідь архімандриту Кирилу (Говоруну)

Пропонуємо увазі читачів сайту «Релігія в Україні» відповідь Юрія Чорноморця на рецензію архімандрита Кирила (Говоруна), присвячену монографії «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія» (К., 2010). Рецензія архімандрита Кирила була надрукована в чотирнадцятому номері «Трудів Київської духовної академії». Відповідь Ю. П. Чорноморця з’явилась у черговому (п’ятнадцятому) номері «Трудів», що вийшов з друку наприкінці грудня 2011 року.

Теологія визволення по-українськи: повернення до дискусії

14 12 2011   Ігор Загребельний Публікації, Богослов'я

Теологія визволення по-українськи: повернення до дискусії

На жаль, модусом мислення сучасної людини все частіше стають дві комп’ютерні опції: «копіювати» і «вставити». Остання теза є особливо значимою в українському контексті, зокрема у контексті української гуманітаристики, філософської та богословської думки. З огляду на це, кожна оригінальна публікація викликає, по-перше, неабияку цікавість, по-друге, радість, адже «Не все так погано у нашому домі». Вихід у світ серії статей о. Олега Гірника «Теологія встає після сутінків»  можемо вважати більш ніж доречним, позаяк коло піднятих автором питань стосується надзвичайно актуальних проблем релігії в Україні.

Філософська теологія візантійського неоплатоніка Максима Сповідника  в інтерпретації київського патролога Сергія Єпіфановича

12 12 2011   Юрій Чорноморець Публікації, Богослов'я, Історія

Філософська теологія візантійського неоплатоніка Максима Сповідника в інтерпретації київського патролога Сергія Єпіфановича

Максим Сповідник не просто мав ідеал теології як науки філософської, але і створив відповідну цілісну філософсько-богословську систему. В даній статті ми ставимо за мету здійснити історико-філософський аналіз досліджень творчості Максима Сповідника видатним київським патрологом початку XX ст. С. Л. Єпіфановичем, спеціально зупинившись на досвіді всебічної оцінки поглядів Максима, здійсненої цим дослідником...

Православное богословие и вызовы XXI века

6 12 2011   Митрополит Пергамский Иоанн (Зизиулас) Публікації, Богослов'я

Православное богословие и вызовы XXI века

Первая, и по моему мнению, наибольшая проблема православного богословия сегодня – это отсутствие конструктивных идей. Мы живем в эпоху богословской борьбы. Слово «еретик» приписывается порой каждому, кто не согласен с нашей точкой зрения, вопреки ясному учению св. Фотия и древней традиции нашей Церкви... Православное богословие в XXI веке будет призвано к диалогу с внешним миром – иначе оно превратится в «гетто» и испытает судьбу любой другой исторической «секты».

Теологія встає після сутінків. Частина ІV. Постколоніальна перспектива греко-католицизму

17 11 2011   Олег Гірник, священик Публікації, Богослов'я

Теологія встає після сутінків. Частина ІV. Постколоніальна перспектива греко-католицизму

 

Вже після легалізації УГКЦ хтось почав активно поширювати тезу про заборону досліджень спадщини Костельника, бо «це дратує православних Московського патріархату» і стає перешкодою на шляху «екуменічного діалогу». За 20 років після виходу з підпілля в УГКЦ не було зроблено жодного дослідження спадщини Костельника, хоч підстав для цього було більш, ніж достатньо. Попри те, що він поруч з митрополитом Андреєм та патріархом Йосипом був важливою ланкою греко-католицького богословського процесу, УГКЦ бездумно проґавила його рукописну спадщину...

Теологія встає після сутінків. Частина ІІІ. Нова євангелізація і виклики cyber-середньовіччя

11 11 2011   Олег Гірник, священик Публікації, Богослов'я

Теологія встає після сутінків. Частина ІІІ. Нова євангелізація і виклики cyber-середньовіччя

Проблеми епохи cyber-середновіччя надто складні, щоб їх могла вирішувати самостійно помісна Церква, конфесія, позаяк «тиха епідемія мереж» гомеопатичними дозами поширюється на все людство як біологічний вид, незалежно від релігійної чи конфесійної приналежності. Можливо, разом із cyber-середновіччям у християнстві наступить нова епоха Вселенських соборів. Адже проблема не в релігієзнавчо-культурологічних дефініціях «православної», «католицької», «уніатської» ідентичності. Проблема в площині людської ідентичності як такої...

Наследие Ареопагитик и Максима Исповедника в антропологии святителя Григория Паламы

8 11 2011   Юрий Черноморец, д.филос.н. Публікації, Богослов'я

Наследие Ареопагитик и Максима Исповедника в антропологии святителя Григория Паламы

Уже сегодня православные богословы все больше внимания уделяют антропологии Максима вообще и его теории сверхъестественных состояний. И на антропологию паламизма все более смотрят как на возрождение в поздней Византии антропологического учения св. Максима. Паламизм так же относится к учению Максима, как неокантиантсво – к философии Канта. Полное и адекватное воспроизведение теории обожения Максима во всей ее сложности так и не было достигнуто. Потенциал антропологии св. Максима и его теологии вообще настолько огромен, что именно на этой основе будет создаваться православная антропология и теология XXI столетия...

Теологія встає після сутінків. Частина ІІ. Від post-модерну до cyber-середньовіччя

4 11 2011   Олег Гірник, священик Публікації, Богослов'я

Теологія встає після сутінків. Частина ІІ. Від post-модерну до cyber-середньовіччя

З одного боку, cyber­-середньовіччя приходить як шанс для реактуалізації теологічної думки та метафізики, оскільки змушуватиме сучасних теоретиків Cyberspace звертатись по допомогу до теології для опису різноманітних феноменів «віртуального простору». Разом з тим воскресають і старі проблеми, які християнство вважало вирішеними ще у перших століттях християнської ери. Тепер вони знову повертаються, підсилені технічно-економічними перспективами сучасної цивілізації. Але найскладнішою проблемою залишається «тиха епідемія інформаційних мереж», котра «дистилює катастрофу гомеопатичними дозами»...

Теологія встає після сутінків. Частина І. Теологія як критерій євангелізації

26 10 2011   Священик Олег Гірник Публікації, Богослов'я

Теологія встає після сутінків. Частина І. Теологія як критерій євангелізації

Наступним циклом завершуються публікації, розпочаті торік полемічною статтею «Теологія в Україні: звідки почати?», рівно ж підсумовуються інші статті автора, опубліковані на порталі «Релігія в Україні» протягом 2010 року, передовсім «Теологія і/або академічне релігієзнавство?» (інша назва «Argumentum ad morti академічного релігієзнавства») та «Греко-католицизм як субкультура: перспективи Теології визволення чи апокаліпсис Радикальної готики?».

Публичный диспут с атеистами: главные аспекты теории и практики

11 10 2011   Юрий Черноморец Публікації, Богослов'я, Аналітика

Публичный диспут с атеистами: главные аспекты теории и практики

На днях, 8 октября 2011 года, украинский теолог, доктор философских наук Юрий Черноморец провел в Киеве тренинг о том, как верующим спорить с атеистами. Сегодня мы предлагаем печатную версию выступления Юрия Черноморца, которое заинтересовало многих слушателей и, надеемся, будет интересно читателям портала "Религия в Украине".

Перспективы теолого-философского диалога в постсоветском протестантизме (окончание)

5 10 2011   Михаил Черенков Публікації, Богослов'я, Аналітика

Перспективы теолого-философского диалога в постсоветском протестантизме (окончание)

В диалоге с философией конфессиональная теология становится открытой. Протестантизм, остающийся довольно консервативным в вопросах доктринальной теологии, развивается наиболее интенсивно на границах. То, что не может высказать протестант-теолог в церкви, он может озвучить на научной конференции, или написать в философской монографии. Можно говорить о деконфессионализации, когда  конфессиональная теология переходит в режим религиозной философии – внеконфессионального философского осмысления теологических основ.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...

Старый дуб рухнул. И тут, началось…

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

Воистину христианство уже давно умерло!   Вместо тяжелой борьбы с пристрастиями и грехами в себе для перерождения и преображения человека( ества) , мы (не все ли?),  говорим  и призываем только(!)  к внешнему исполнению обрядов..Где же эти совершенные ПОСЛЕДОВАТЕЛИ ХРИСТА??? О, как хотелось бы хотя бы посмотреть на них...А они должны были бы сами  спастись и СПАСТИ ВЕСЬ МИР!!! Кто же и куда нас и весь мир ведет???