Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Публікації
Классификация и обзор евангельских богословских ВУЗов Украины

24 01 2018   Виталий Гура Публікації, Аналітика, Історія

Классификация и обзор евангельских богословских ВУЗов Украины

Основатели украинских евангельских братств всегда прилагали старания к изысканию возможностей организации библейско-богословских курсов по подготовке проповедников и служителей церквей.

«Отець, а ви знаєте, що сьогодні причастили розкольницю?»

17 01 2018   Денис Таргонський Публікації

«Отець, а ви знаєте, що сьогодні причастили розкольницю?»

Невигадана історія

Проблема ставлення до «іншого» у християнстві Заходу та Сходу і виклики українського суспільства. Частина 1. Европейські тренди і московські звичаї

15 01 2018   Протоієрей Богдан Огульчанський Публікації, Історія

Проблема ставлення до «іншого» у християнстві Заходу та Сходу і виклики українського суспільства. Частина 1. Европейські тренди і московські звичаї

Цей текст не претендує на теологічний формат (що вимагає ретельнішого дослідження джерел). Але, міркую, проблема ставлення до «іншого» є у християнстві однією з основних та повсякчас актуальних, і тому має обговорюватися. Адже основна місія християн – свідчити про свою віру, благовістити, тобто спілкуватися, взаємодіяти з «іншими». Таке спілкування в різні епохи мало вельми різні форми – і конструктивні, і деструктивні, аж до кровопролиття. Для нас зараз важливо проаналізувати, як формувалося ставлення до «іншого» зокрема у східному, православному християнстві та як відповідні традиції впливають на сучасне релігійне напруження в Україні.

Отлучить нельзя отпеть… Что говорят каноны о признании/непризнании крещения и других таинств у раскольников и еретиков?

11 01 2018   Василий Погребняк Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Отлучить нельзя отпеть… Что говорят каноны о признании/непризнании крещения и других таинств у раскольников и еретиков?

Произошедший в Запорожье накануне Рождества Христова скандал с отказом со стороны представителей Запорожской епархии УПЦ (Московского Патриархата) отпеть погибшего младенца, крещенного в УПЦ-Киевского Патриархата, вызвал не только общественный резонанс, но и оголил серьезные проблемы канонического, экклесиологического, богословского и в целом мировозренческого характера внутри УПЦ (МП).

Несвятая история святой Церкви Христовой

2 01 2018   Денис Таргонский Публікації, Історія

Несвятая история святой Церкви Христовой

500-летию Реформации посвящается

Стара пісня на старий лад. На єпархіальних зборах Київської єпархії УПЦ говорили, як «не зійти з правильної дороги»

26 12 2017   Записали Сергій Штейніков, Сергій Нагорний Публікації, Історія

Стара пісня на старий лад. На єпархіальних зборах Київської єпархії УПЦ говорили, як «не зійти з правильної дороги»

25 грудня 2017 р. у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври відбулися єпархіальні збори Київської єпархії УПЦ (МП) під головуванням митрополита Онуфрія (Березовського). Ці збори не стали сенсацією, але кілька речей варті уваги. Кореспонденти порталу «Релігія в Україні» поспілкувались з декількома учасниками зборів, які погодилися говорити на умовах анонімності.

«Отче наш». Трудности перевода

14 12 2017   Протоиерей Олег Скнарь Публікації, Богослов'я, Історія

«Отче наш». Трудности перевода

Европейские, а следом за ними и отечественные СМИ, всю неделю елозили высказывание папы Римского Франциска о качестве перевода знаменитой христианской молитвы «Отче наш». И хотя обновленный перевод этой молитвы уже используется в украинском православии, многим непонятно, в чем суть вопроса. За пояснением мы обратились к руководителю миссии «Церковь и культура» Киевской епархии УПЦ, доценту кафедры библеистики Киевской духовной академии протоиерею Олегу Скнарю. Публикуем его ответ.

Так что же все-таки не так в современном православном монашестве?

14 12 2017   Архимандрит Феогност (Пушков) Публікації

Так что же все-таки не так в современном православном монашестве?

«Монашеская тематика» принадлежит к тому списку тем, на которые имеется большой «социальный запрос» как в церковной, так и в околоцерковной среде. Разговоры про монашество популярны, т.к. именно монашество поставляет правящую элиту Церкви – епископат. Вот и ученый монах (с европейским образованием) Диодор Ларионов бросил в поток СМИ свои мысли на заданную темe [1]. Со многим, написанным этим автором касательно современного монашеского института, я согласен. Но многое из высказанного им, по моему мнению, уязвимо для критики и лишено монашеского бесстрастия.

Сергій Григоренко, екс-секретар Луцької міськради: «Якщо християнин відчуває покликання йти в політику, то варто йти»

13 11 2017   Підготували Оксана Соловйова, Гнат Мєрєнков Публікації, Інтерв'ю, Офіційно

Сергій Григоренко, екс-секретар Луцької міськради: «Якщо християнин відчуває покликання йти в політику, то варто йти»

Я корінний лучанин, народився у Луцьку. За освітою історик, магістр історії. Закінчив Волинський державний університет (зараз це Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки), історичний факультет. Темою моєї магістерської роботи були «Відносини радянської влади і протестантів на Волині в 40-х — 50-х рр.». Коли радянська влада після Другої світової війни прийшла на Волинь, утворила відповідальні органи, які мали контролювати протестантські церкви, намагалася їх розділити, побороти, контролювати. Мене ця тема цікавила.

Бюрократия вместо Бога

30 10 2017   Денис Таргонский Публікації

Бюрократия вместо Бога

«Тогда первосвященники и фарисеи собрали

совет и говорили: что нам делать? Этот Человек

много чудес творит. Если оставим Его так, то все

уверуют в Него, и придут Римляне и овладеют и

местом нашим и народом. Один же из них, некто

Каиафа, будучи на тот год первосвященником,

сказал им: вы ничего не знаете, и не подумаете,

что лучше нам, чтобы один человек умер за

людей, нежели чтобы весь народ погиб» (Ин. 11, 47-50).

Почути голос «німого свідка». Про «Спомини» митрополита Йосифа Сліпого

19 10 2017   Михайло Черенков Публікації, Рецензії, Історія

Почути голос «німого свідка». Про «Спомини» митрополита Йосифа Сліпого

Йосиф Сліпий. Спомини / Ред. Іван Дацькo, Марія Горяча, вид. 2-ге. Львів-Рим: Видавництво УКУ, 2014. – 608 с. + 40 іл.

Спільна патформа: у Київ на методологічний семінар з’їхалися знавці Старого Завіту

11 10 2017   Анна Поліщук Публікації, Богослов'я

Спільна патформа: у Київ на методологічний семінар з’їхалися знавці Старого Завіту

3 жовтня у столиці відбувся V науково-методологічний семінар «Актуальні проблеми сучасного богослов’я» за участю провідних українських та зарубіжних богословів, науковців, а також релігієзнавців, студентів та представників духовенства.

Богословська класика – сучасна!

3 10 2017   Протоієрей Богдан Огульчанський Публікації, Рецензії, Богослов'я

Богословська класика – сучасна!

Про новий відеокурс архімандрита Кирила (Говоруна) «Класика і сучасність в богослов’ї» у київському Відкритому Православному університеті (див. відеоканал у Youtube Відкритого Православного університету)

Постправда

27 09 2017   Кирилл (Говорун), архимандрит Публікації

Постправда

Оксфордские словари провозгласили «постправду» словом 2016 года. Это был год, когда феномен, отмеченный этим словом, больше всего повлиял на западный мир.

Миссиолог Йоханнес Раймер — о просвещении молодёжи и отказе от евангелизационных крусейдов

15 09 2017   Общался Алексей Гордеев Публікації, Інтерв'ю

Миссиолог Йоханнес Раймер — о просвещении молодёжи и отказе от евангелизационных крусейдов

Летом этого года по приглашению Ассоциации «Еммануил» Киев посетил для чтения лекций Йоханнес Раймер, профессор миссиологии в Южно-Африканском университете Претории и автор более чем полутора десятка книг и публикаций.

Ще раз про церковне кріпацтво, або Чому світське законодавство ближче до Євангелія, ніж статут Церкви?

12 09 2017   Денис Таргонський Публікації

Ще раз про церковне кріпацтво, або Чому світське законодавство ближче до Євангелія, ніж статут Церкви?

На жаль, перехід багатьох парафій, провідних богословів, звичайних мирян та кращих людей нашої Церкви в інші конфесії (див. зокрема “Священник Андрей Шиманович: Патриарх Кирилл предал свою паству в Украине”) не впливає на політику УПЦ (тут і далі мається на увазі УПЦ у єднанні з Московським Патріархатом — ред.). В церковному середовищі панує пострадянський ідеологічний невроз: правильною дорогою йдемо, браття і сестри, не дивлячись на великі втрати, у нас найбільша конфесія в Україні! Мимоволі напрошується висновок, що головна задача церковного керівництва в умовах демократизації суспільства полягає в тому, щоб за будь-яку ціну зберегти існуючу неефективну систему влади. Церква обертається по якомусь зачарованому колу, як змія, що сама себе кусає за хвіст. В якому напрямку буде рухатись далі Церква?

Новітнє і нетрадиційне у світлі «Релігієзнавчих нарисів»

8 09 2017   І.В.Богдановський, професор Публікації, Рецензії

Новітнє і нетрадиційне у світлі «Релігієзнавчих нарисів»

З великим інтересом ознайомився зі змістом чергового випуску часопису «Релігієзнавчі нариси», який видається Молодіжною асоціацією релігієзнавців (МАР). Зазначу, що серед редколегії журналу є і широко відомі у середовищі релігієзнавців імена вітчизняних і закордонних учених, так і представники перспективного нового покоління дослідників.

Українські вчені заглиблюються у вивчення вайшнавізму

31 08 2017   Ганна Ісаєва Публікації

Українські вчені заглиблюються у вивчення вайшнавізму

На десять днів, із 18 по 28 серпня 2017 року, учені зібрались у межах Міжнародної релігієзнавчої школи «Вайшнавська традиція крізь століття» для спільного вивчення вайшнавізму, обмінялись досвідом та презентували власні дослідження.

Втрата Церкви

21 08 2017   Денис Таргонський Публікації

Втрата Церкви

«Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги» (Іс. 5,8).

«Украина еще не потеряна». Телеканал РПЦ рассказал о духовно-политическом значении крестного хода УПЦ

3 08 2017   Антон Стрельников Публікації, Рецензії

«Украина еще не потеряна». Телеканал РПЦ рассказал о духовно-политическом значении крестного хода УПЦ

Официальный телеканал Русской Православной Церкви ''Спас'' 27 июля выпустил часовую телепрограмму, посвященную Дню крещения Руси и крестному ходу УПЦ (МП) в Киеве. На запись были приглашены участники, которые больше говорили не о празднике, а о "нацизме" в Украине и крестном ходе УПЦ как ''демонстрации мощи русского православия''.

Глиняне розп

28 07 2017   Анатолій Хільченко, священик Публікації

Глиняне розп'яття

Пропонована історія є наслідком роздумів із приводу реальної події

Історія перекладів Біблії українською мовою. Частина ІІ

21 07 2017   Протоієрей Андрій Ухтомський Публікації, Історія

Історія перекладів Біблії українською мовою. Частина ІІ

Продовження. Початок див. тут

Перший повний переклад Біблії українською мовою був виданий у 1903 р. у Відні накладом Англійського Біблійного Товариства й отримав неофіційну назву «Біблія Куліша». Повна назва перекладу — «Святе Письмо Старого й Нового Завіту». Роботу над перекладом розпочав Пантелеймон Куліш (1819–1897 рр.) разом з Іваном Пулюєм (24-річний галицький українець, вихованець Віденського університету, греко-католик, за фахом фізик та богослов). Через смерть Пантелеймона Куліша робота була припинена. У 1897 р. переклад завершив письменник Іван Нечуй-Левицький (літературний класик та вихованець Київської духовної академії).

Молодь і Протестантизм. Репортаж з релігієзнавчої школи у Києві

17 07 2017   Анастасія Білоус Публікації

Молодь і Протестантизм. Репортаж з релігієзнавчої школи у Києві

26 червня 2017 року відбулося урочисте відкриття Всеукраїнської літньої релігієзнавчої школи, організатором якої були Національний центр «Мала академія наук України» (МАН) спільно з Ресурсно-дослідницьким центром Євро-азіатської акредитаційної асоціації, Молодіжною громадською організацією «Молодіжна асоціація релігієзнавців», Центром дослідження релігії національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Історія перекладів Біблії українською мовою

17 07 2017   Протоієрей Андрій Ухтомський Публікації, Історія

Історія перекладів Біблії українською мовою

Перші свідоцтва українізації Святого Письма беруть початок ще в ХIII ст. Це були т. зв. «Учительні Євангелія», «Мета їхньої появи — наблизити Святе Письмо до простого народу»1, а також використання у виховних цілях.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...