Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Публікації
Лютер, Вебер и Дарон Аджемоглу за одним столом. За что мы любим и критикуем книгу «Реформация: успех Европы и шанс для Украины»

5 07 2017   Алексей Гордеев Публікації, Рецензії

Лютер, Вебер и Дарон Аджемоглу за одним столом. За что мы любим и критикуем книгу «Реформация: успех Европы и шанс для Украины»

Практически сразу после 6-го Молитвенного завтрака, который в этот раз провели в киевском «Украинском доме», журналистов ждали на пресс-конференции. В тот день напротив «акул пера» разного калибра сидел Вернон Смит, лауреат Нобелевской премии 2002 года в сфере экономики, обладатель Ph.D. in Economics Роман Шеремета и ряд других соавторов новой книги. Название которой – «Реформація: успіх Європи і шанс для України» («Реформация: успех Европы и шанс для Украины», далее – «Реформация…»).

Жінки і біси. Дещо з внутрішньоцерковного життя

3 07 2017   Денис Таргонський Публікації

Жінки і біси. Дещо з внутрішньоцерковного життя

Більш ніж п’ятнадцять років тому мені довелося познайомитись з однією жінкою. Я  вже давно з нею не спілкуюсь, однак  це не допомагає забути про її існування. Вочевидь тій особі сподобалося шляхетно сидіти в моїй голові і час від часу нагадувати про те, що я не особлива «духовна людина», а звичайний грішник. Нещодавно я бачився з її донькою. Ця зустріч з хорошою людиною, яка стала жертвою поганої релігійності, надихнула описати цю історію.

Від теопоетики до геополітики. В НПУ імені М. Драгоманова провели IV науково-методологічний семінар «Актуальні проблеми сучасного богослов’я»

22 06 2017   Анна Поліщук Публікації, Богослов'я

Від теопоетики до геополітики. В НПУ імені М. Драгоманова провели IV науково-методологічний семінар «Актуальні проблеми сучасного богослов’я»

10 червня 2017 року в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова провели IV науково-методологічний семінар «Актуальні проблеми сучасного богослов’я».

«Українська публічна теологія». Нотатки з презентації книги о. Кирила (Говоруна)

15 06 2017   Анна Поліщук Публікації, Рецензії, Богослов'я

«Українська публічна теологія». Нотатки з презентації книги о. Кирила (Говоруна)

Значною подією в українському богослов’ї стала презентація книги отця Кирила (Говоруна), яка відбулася 12 червня 2017 р. в київській книгарні «Є».

Вавилон, Церковь и Украина

14 06 2017   Архимандрит Феогност (Пушков) Публікації

Вавилон, Церковь и Украина

Одной из тематических параллелей богослужения праздника Пятидесятницы является Вавилонское «смешение языков». Бытие 11 – Деяния 2 соотносится между собою. Византийский кондак (авторства Романа Сладкопевца) на Пятидесятницу обыгрывает эти параллели: «Когда сошел смешать наречия – разделил народы Всевышний, когда же огненные языки раздал – к соединению всех призвал, и в согласии славим Всесвятого Духа».

Римо-Католицький єпископ закликав не "пророкувати" над тим, "за що терпить український народ"

13 06 2017   ч Публікації, Рецензії, Важливо, Україна

Римо-Католицький єпископ закликав не "пророкувати" над тим, "за що терпить український народ"

Владика Станіслав Широкорадюк, харківсько-запорізький єпископ Римо-Католицької Церкви в Україні, в розмові на Радіо Марія про  ряд актуальних подій, що сталися на минулому тижні, спробували зрозуміти, за що терпить український народ. Очевидно, що його роздуми йдуть у контексті недавньої заяви глави римо-католицького єпископату України архієпископа Мечислава Мокшицького, який пов'язав "гріх української нації" (перед полякам) з війною на Донбасі, чим викликав резонанс, повідомляє "Релігія в Україні" з посиланням на Сatholicnews.org.ua.

Перспективи розвитку євангельських церков — у центрі обговорення

12 06 2017   Костянтин Тетерятников Публікації

Перспективи розвитку євангельських церков — у центрі обговорення

Євангельський протестантизм в пострадянських країнах непомітно для себе пройшов двадцятип'ятилітню позначку життя без Радянського Союзу. За цей час євангельські церкви не тільки зросли, але також і зіткнулися з проблемами самоідентифікації та подальшого розвитку.

Католицько-православний екуменізм в Україні після Коломиї – що далі?

12 06 2017   Микола Крокош Публікації

Католицько-православний екуменізм в Україні після Коломиї – що далі?

4 червня, на свято П’ятидесятниці, коли в Києві відбувався похорон Блаженнішого Любомира Гузара, масмедії поширили інформацію про конфлікт, який стався у Коломиї між громадою УПЦ та греко-католиками.

Священник-семитолог Олег Скнарь: «Археологические раскопки дали нам поразительную информацию!»

8 06 2017   Беседовал Сергей Штейников Публікації, Інтерв'ю, Історія

Священник-семитолог Олег Скнарь: «Археологические раскопки дали нам поразительную информацию!»

Только что в издательстве «АДЕФ-Украина» увидел свет второй том исследования эпиграфических памятников Израиля и Иудеи «Каменные странницы библейской истории». Сегодня мы беседуем с автором этого цикла — клириком Киевской епархии УПЦ, настоятелем Свято-Покровского храма в столичном военном госпитале, доцентом кафедры библеистики Киевской духовной академии протоиереем Олегом Скнарём.

Роль Реформації в утвердженні міжнародно-правового ідеалу особистої автономії

8 06 2017   Юрій Шеляженко, Тетяна Француз-Яковець Публікації, Аналітика, Історія

Роль Реформації в утвердженні міжнародно-правового ідеалу особистої автономії

Розглядаючи Україну в контексті Європейського простору, маємо зрозуміти рушійні сили розвитку західної та глобальної цивілізації, серед яких найбільш помітним є прагнення людей до духовної, політичної і економічної свободи та соціальної рівності, реалізації інтересів (покликання, потреб) кожної людини у добровільній праці та в умовах вільного ринку – основи раціональної організації суспільного життя, описані Максом Вебером у класичній праці «Протестантська етика і дух капіталізму» [1].

Чи існує Українська Православна Церква в Україні?

30 05 2017   Денис Таргонський Публікації

Чи існує Українська Православна Церква в Україні?

Бурхливі події, котрі відбулися в Україні у травні 2017 року в зв’язку з можливим розглядом парламентом України законопроектів № 4511 та 4128, поставили питання руба.

Шляхи богословської думки у ХХ столітті. Нотатки з презентації книги Павла Гаврилюка у Києві

25 05 2017   Анна Поліщук Публікації, Рецензії, Богослов'я

Шляхи богословської думки у ХХ столітті. Нотатки з презентації книги Павла Гаврилюка у Києві

19 травня 2017 року в Києві на базі  НПУ імені М.П. Драгоманова відбулася лекція Павла Гаврилюка «Шляхи православного богослов’я в двадцятому столітті: Георгій Флоровський та його оточення», в межах якої презентували книгу «Георгій Флоровський та релігійно-філософський ренесанс». Доречно зауважити, що це авторизований переклад праці з англійської, який нещодавно вийшов друком у видавництві «Дух і літера».

Алтарь и власть, или Что сближает Третий Рейх с Третьим Римом

11 05 2017   Денис Таргонский Публікації

Алтарь и власть, или Что сближает Третий Рейх с Третьим Римом

«Если бы люди не «облагородили» грех, то не дошли бы и до этого варварства [войны]»

Паисий Святогорец

 

«Вы – соль земли. Если же соль потеряет силу, то чем сделаешь ее соленою?

Она уже ни к чему негодна, как разве выбросить ее вон на попрание людям» (Мф. 5,13).

Христос і конфлікт «правд»

11 05 2017   Анатолій Хільченко, священик Публікації

Христос і конфлікт «правд»

Правда… У кожній хаті – своя, як зазначав класик? Чи можливо, це лише слово, за яким криється вкотре привід обстоювання та забезпечення власних інтересів у спосіб пошуку та продукування усіляких апологій?

«Індуїзм в Європі». Нотатки українських учасників конференції у Стокгольмі

10 05 2017   Юрій Завгородній, Євген Смицький Публікації

«Індуїзм в Європі». Нотатки українських учасників конференції у Стокгольмі

26-28 квітня 2017 року в Стокгольмському університеті за участю українських науковців проходила міжнародна наукова конференція «Індуїзм в Європі».

Святые семейства в Библии. Адвентистка заняла первое место в Острожской академии как исследовательница библейского текста

5 05 2017   Вопросы задавала Марина Закатова Публікації, Інтерв'ю

Святые семейства в Библии. Адвентистка заняла первое место в Острожской академии как исследовательница библейского текста

В Национальном университете «Острожская академия» (г. Острог Ровненской области) прошел библейский конкурс под названием "Юные знатоки Библии". Это 10-й — уже юбилейный — конкурс, в котором приняли участие около 310 конкурсантов, среди которых были школьники 7-11 классов и студенты высших учебных заведений.

Украина и украинцы в негласной переписке Константинопольского и Московского Патриархов — 1995 год

5 05 2017 Публікації, Офіційно, Історія

Украина и украинцы в негласной переписке Константинопольского и Московского Патриархов — 1995 год

В распоряжении редакции портала "Религия в Украине" оказалась фотокопия перевода на русский язык ответного письма Патриарха Константинопольского Варфоломея от 12 июля 1995 года Патриарху Московскому Алексию II, в котором излагается позиция Константинопольской Церкви в отношении духовного окормления украинцев диаспоры и Украины.

Музика для душі. У Києві вп’яте пройшов конкурс християнської авторської пісні

3 05 2017   Ольга Рибачук Публікації

Музика для душі. У Києві вп’яте пройшов конкурс християнської авторської пісні

Яскравою подією музичного життя столиці став гала-концерт «Пісня року в українському християнстві». 30 квітня 2017 року зі сцени Українського дому, що велично височіє над Європейською площею, лунала якісна сучасна популярна музика.

Казус Лонгина

26 04 2017   Илья Бей, магистр богословия Публікації, Аналітика

Казус Лонгина

Преосвященный Лонгин (Жар), епископ Банченский, викарий Черновицкой епархии, основатель детского дома и Герой Украины, кажется, уже больше года не поминает своего предстоятеля, святейшего Кирилла, патриарха Московского и всея Руси.

Великодні хроніки

18 04 2017   Анатолій Хільченко, священик Публікації

Великодні хроніки

Великдень… Який він? В ошатних соборах – один. У маленькому селищі – інший. А можливо – однаковий – і там, і там? Складно сказати. Релігія – це простір багатомірний і майже невичерпний для аналізу, висновків, усіляких суджень, які парадоксально у своєму антиномічному побутовому протиріччі узгоджуються.

Пасхальная история

14 04 2017   Игорь Ильтьо Публікації

Пасхальная история

История главного героя статьи — это пересказ биографии реального человека, жившего в селе Доробратово Закарпатской области. История с храмом и священниками — собирательный образ и рефлексия автора на религиозные споры по поводу принадлежности храмов, которые сейчас случаются в Украине.

Батюшка теж людина. Бувальщина

12 04 2017   Денис Таргонський Публікації

Батюшка теж людина. Бувальщина

Ти знаєш, що ти – людина?Ти знаєш про це чи ні?»

Василь Симоненко

 

«А Він обернувся й промовив Петрові:

Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені,

бо думаєш не про Боже, а про людське!»

 (Мф 16, 23).

Православные индульгенции

7 04 2017   Кирилл (Говорун), архимандрит Публікації, Богослов'я, Історія

Православные индульгенции

Обычно считается, что индульгенции – специальные грамоты об отпущении грехов – были явлением западного христианства. Как известно, торговля ими стала одной из главных причин Реформации в начале XVI века.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...