У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
25 03 2010 Предстоятель УПЦ митрополит Владимир
Отказ от врачевания раны раскола противоречит самому духу Евангелия, вступает в противоречие с учением отцов Церкви. Это мучение сердца является естественным для всякого христианина, видящего заблуждающегося брата. И эта боль должна побуждать нас сделать все, что в наших силах, для преодоления церковных разделений.
24 03 2010 Ігор Лосєв
Експлуатуватимуться пропагандистські слогани: “Дві мови — один народ”, “Три держави — один народ” і таке інше. Настирливо пропагуватиметься гасло особливих (“братніх”, “теплих”, “довірливих”, і так далі), за межами міжнародного права, відносин між Україною і Росією, коли всі ознаки суверенітету України будуть тлумачитися як умовні, формальні та несуттєві на тлі “полум’яної, слов’янської “любові”.
23 03 2010 Дмитро Кузьменко
Цей рух представлений особами єпископа Діомида (Дзюбана), єпископа Іполита (Хилька), певними настроями у Свято-Успенській Почаївській Лаврі, окремими братствами, що борються з ІНН, а також мережею ультраконсервативних «духівників» і їхніх «чад», що подекуди скидаються на секти й поступово трансформуються в «істинно-православні» групи.
22 03 2010 Катерина Новікова
Надзвичайно насиченим церковними подіями було президентство Віктора Ющенка. На урочисті молебні у Софійському соборі збирались представники різних християнських (і не тільки) церков. Він прагнув створити ледь не українську помісну церкву. Резонанс мали паломництва перед президентськими виборами прем’єр-міністра Юлії Тимошенко «православними місцями» від Ватикану до Стіни плачу в Єрусалимі й лідера Партії регіонів Віктора Януковича на Афон. Останній посилено культивує образ православного.
20 03 2010 Олег Покальчук, соціальний психолог
Карлос Кастанеда схожий на Дмитра Донцова. Його творами марила українська молодь, хоча вони містили чимало нісенітниць і довільних припущень. Професура – сучасники Донцова намагалися його критикувати, але робили це настільки нудно, що лише посилювали переконання націоналістичних неофітів: Донцов – єдиний пророк національної ідеї. Втім, Донцов вдихнув у них справжній романтичний дух боротьби, на що не спромігся ніхто ...
19 03 2010 Ярослав Швидченко
Започатковано ідею утворення Всесвітньої єдиної соборної апостольської православної християнської церкви, в якій «ніякої залежності церкви бути не повинно». Собор визнав акт 1686 р. про передання Київської митрополії під юрисдикцію московського патріарха недійсним. Визнані так само недійсними постанови московського (1917 р.) і київського (1918 р.) соборів, що утверджували панування єпископату над церквою. Собор закликав відновлювати канони церковного життя перших століть християнства. У Богослужіннях мала звучати жива українська мова.
18 03 2010 Ольга Муха
Современный человек удручающе несведущ в области ритуала, поклонения, соблюдения обряда. Зачастую способ соблюдения им ритуала предполагает одну характеристику... Этих, часто абсурдных, наслоений много как в сознании обычного верующего, так и в мышлении и деяниях служителей культа.
17 03 2010 Владимир Мельник
Цель построения «Русского мира» – не распространение разнообразия славянских народов, но «самобытные способы и форма выражения ценностей, исторического опыта народа Руси». Единого народа. Кстати, если завтра Болгария предложит создать «Кириллический мир», куда бы входили страны, возводящие древность письменности к святым равноапостольным Кириллу и Мефодию... Интересно, будет ли сия концепция братства и единства воспринята в Москве с таким же энтузиазмом?
16 03 2010 Елена Тимошина
Концепция Филофея современна планам императоров Максимилиана I и Карла V создать универсальную христианскую монархию, а также попыткам папского престола возродить Флорентийскую унию и добиться соединения церквей. Теория «Третьего Рима» обосновывала право Москвы использовать авторитет Византии, этой «бледной тени Римской империи», «для доказательства веры в бессмертие своего универсального государства — прежде всего в политических целях».
15 03 2010 Архиепископ Бориспольский Антоний, ректор КДАиС
Поскольку Виктор Федорович человек принципиальный, в том числе и в вопросах веры, о чём свидетельствуют его поступки, думаю, проблемные вопросы жизни Церкви будут решаться значительно легче. Причем это касается не только УПЦ. Принципиальный человек с уважением относится и к принципам другого. Главное, чтобы взаимоотношения были искренними и основанными на здравом смысле.
13 03 2010 Станислав Минин
Патриарх Варфоломей тонко чувствует, где и когда эту внутреннюю болезнь стоит активизировать, а где, напротив, усыпить. Он бьет своих «оппонентов» их же оружием – традицией. Он также специалист по каноническому праву, т.е. профессиональный «знаток правил игры». В двух случаях с ЭПЦ конфликт был активизирован – и Афины не смогли проигнорировать симптомы «болезни» [] Противоположный пример – визит Варфоломея на Украину 2008 г. и отказ благословить проект украинской автокефалии: чувствительность...
12 03 2010 Іоанн Хріссавгіс
Характер патріарха сповнений контрастів. З одного боку - тендітний, доброзичливий, товариський, тактовний, з іншого - активний і та заповзятливий. Невибагливий, майже сором'язливий - але, коли потрібно, він уміє бути владним і несхитним. Дотепний, проте в питаннях своєї місії незмінно тверезий і серйозний.
11 03 2010 Анна–Мария Басаури-Зюзина
«…тот, кто лишен «человеческого знания», пусть даже он изучил законы и учение Бога и живет в соответствии с ними, не доставляет удовольствия другим — по двум причинам. Во-первых, его присутствие обременительно для других людей. Он будет постоянно ошибаться …. Во-вторых, …там, где кончается «человеческое знание», начинается божественное учение, открывающее то, что не доступно человеческому разумению».
10 03 2010 Сергій Бортник
Православні Церкви в Україні не готові зайняти нішу ідеологічного підґрунтя існування суспільства. Звичайно, робляться заяви та звернення, але кропіткої системної роботи не вистачає. Церква готова мати вплив та владу, прагне будувати нові храми і навіть величні собори, повертати колись забране майно тощо. Але з ряду причин Церква не готова ...
9 03 2010 Николай Митрохин
Синоду достаточно сформировать и послать туда обычную инспекционную «тройку», но этого не делается. Почему? Может быть, потому что церковные иерархи заинтересованы в нагнетании страстей? Это позволяет откладывать в дальний ящик реальный диалог с римско-католической церковью. Во-вторых, любые свои действия против католиков и греко-католиков можно оправдывать ...
8 03 2010 Сергей Рахманин
Одному Богу известно, что двигало Костельником, чьи два сына (по утверждению того же Судоплатова) были партизанами-бандеровцами и погибли в боях с частями НКВД. Было ли это искренним разочарованием в Ватикане, которое давно сквозило в трудах Костельника, но которое не разделял его наставник, митрополит Андрей Шептицкий? Или стремление искупить то, что отец Гавриил считал грехом униатов?
6 03 2010 Тарас Борозенец
Все богословие Патриарха Кирилла — это проповедь христианской Любви, Любви воплощенной и деятельной, Любви жертвенной и преображающей, Любви по отношению к Богу и ближнему, к миру и своей Родине. Поэтому, когда Святейший говорит о Русском мире, он говорит о Любви, о том, как эта Любовь в цивилизационном масштабе воплотилась в прошлом, воплощается в настоящем и может быть воплощена в будущем...
5 03 2010 Олег Гірник, священик УГКЦ
Замість питань про концепції, дефініції, контроль канонічних територій, вплив на державні рішення, права і статус у суспільстві – теологія мусить знову навчитися прислухатись, щоб почути несподівані Божі відповіді на виклики сучасної дехристиянізованої європейської цивілізації.
4 03 2010
В предисловии ко второму изданию "Оправдания добра" Соловьев пишет, что цель его книги состоит в том, чтобы показать добро как правду, т.е. как единственно правильный путь в жизни – путь, всегда оправдывающий себя, возлагаемые на него надежды, оправдывающий доверие к себе: «Назначение этой книги – показать добро как правду, то есть как единственный правый, верный себе путь жизни во всем и до конца – для всех, кто решится предпочесть его».
4 03 2010 Володимир Бурега
Згадка про Київ вказує на кафедральне місто митрополитів, а згадка про Русь (або Росію) вказує на досить розлогу «канонічну територію» Київських митрополитів. До їх юрисдикції входили усі князівства, що складали Київську Русь. Для Києва митрополити були безпосередніми правлячими архієреями, а для всієї Русі — першоієрархами.
3 03 2010 Елена Панич
У верующих все больше нарастает потребность совмещать богословские знания с практичной специальностью, которая бы позволяла им реализовать себя в профессиональной сфере, не отрываясь от духовного контекста. Именно невозможность получить такое образование ставит их в ситуацию сложного выбора между светским и духовным вузом.
2 03 2010 Олександр Чемерис
Ще до проголошення Акта про державну незалежність Екзарх Київський Філарет почав сумніватися у доцільності перебування під омофором московського Патріарха. Про це свідчить цікавий факт. У висвяті перших єпископів УАПЦ брала участь ще одна особа - втаємничений єпископ Київського екзархату, близький до Філарета. Звичайно, це не могло відбуватися без відома останнього.
1 03 2010 Денис Брилев
Мухаммад – это и пророк (наби), и посланник (расул) Бога. В исламе существует подобное разделение, и очень мало было людей, которые совмещали в себе обе эти ипостаси. Общим между пророком и посланником является то, что каждый из них получает откровение, а также каждый обязан призывать к соблюдению того, что ему передано. Отличие заключается в том, что посланником может быть и ангел, и человек, тогда как пророком – только человек.
28 02 2010 Яна Луганцева
Уникальность Мегилы, или «Книги Эстер», заключается в том, что среди всех книг Танаха она единственная не содержит ни единого упоминания имени Бога. Все это заставляет предположить: Пурим символизирует сокрытие Божественного лица. Само имя Эстер связано с еврейским словом «я сокрою», которое встречается в книге Дворим, когда Бог говорит: «Я, конечно, сокрою лик Свой». И тем не менее Пурим – это праздник чуда, то есть праздник раскрытия Божественной воли.
27 02 2010 Владимир Мельник
Предложенная процедура примечательна по двум причинам. Во-первых, в ней подчёркивается роль Вселенского Патриарха как выразителя единства. Однако роль эта прописана лишь теоретически, поскольку, во-вторых, процедура, несмотря на свою красоту и логичность, совершенно нереалистична и едва ли применима в принципе. Церковная история тому подтверждение.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. 
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
dutchak1 написал: